Книга Спочатку було виховання. Автор – Аліса Міллер

Опис

«Те, що сталося з дитиною у перші роки її життя, неминуче відображається на ситуації у всьому суспільстві. Психічні розлади, наркоманія і зростання злочинності є зашифрованим вираженням прихованого у глибинах підсвідомості раннього дитячого досвіду. З цим твердженням здебільшого сперечаються, або ж, якщо й допускають його, то хіба що на рівні інтелекту.
Оскільки емоційна сфера недоступна розуму, політичні діячі, юристи та психіатри, як і раніше, виходять із переважно середньовічних уявлень про те, що зло вкорінене в людській душі. Насправді вони лише приписують зло зовнішнім об’єктам, користуючись механізмом проєкції». У цій книжці Аліс Міллер відкриває нам очі на те, якими руйнівними можуть бути наслідки виховання, покликаного зробити для дитини начебто все тільки найкраще.
Для цього вона аналізує «педагогічне виховання» і в деталях розбирає дитинство однієї наркозалежної, одного політичного лідера та одного вбивці. Для того, щоб дитина гармонійно розвивалася як особистість, їй потрібно, щоб близькі її поважали, щоб вони толерантно ставилися до її почуттів, були чуйними до її потреб і образ, їй потрібно, щоб батьки були справжніми, тоді саме їх власна свобода, а не виховні міркування, встановлюватимуть для дитини природні межі.
«Те, що сталося з дитиною у перші роки її життя, неминуче відображається на ситуації у всьому суспільстві. Психічні розлади, наркоманія і зростання злочинності є зашифрованим вираженням прихованого у глибинах підсвідомості раннього дитячого досвіду. З цим твердженням здебільшого сперечаються, або ж, якщо й допускають його, то хіба що на рівні інтелекту.
Оскільки емоційна сфера недоступна розуму, політичні діячі, юристи та психіатри, як і раніше, виходять із переважно середньовічних уявлень про те, що зло вкорінене в людській душі. Насправді вони лише приписують зло зовнішнім об’єктам, користуючись механізмом проєкції». У цій книжці Аліс Міллер відкриває нам очі на те, якими руйнівними можуть бути наслідки виховання, покликаного зробити для дитини начебто все тільки найкраще.
Для цього вона аналізує «педагогічне виховання» і в деталях розбирає дитинство однієї наркозалежної, одного політичного лідера та одного вбивці. Для того, щоб дитина гармонійно розвивалася як особистість, їй потрібно, щоб близькі її поважали, щоб вони толерантно ставилися до її почуттів, були чуйними до її потреб і образ, їй потрібно, щоб батьки були справжніми, тоді саме їх власна свобода, а не виховні міркування, встановлюватимуть для дитини природні межі.